В общем, угадать, что потребует лично у Вас ваш овир я не могу. да и никто не может. всегда разное у разных людей, даже если основание для ВнЖ одно и то же.

Но у меня лично ничего О местЕ прежнего проживания не требовали -0 ни листка убытия, ни формы 3 ни иной формы. У других - требовали и то и другое или что-то одно.
Мой й овир, к примеру, считал, что место проживания в РФ его просто не касается. , несмотря даже на этот пункт в Порядке провадження.

в общем, как скажет овир. я не берусь угадать, что он потребует именно от вас. А скажем, если россиянин не имел места проживания в РФ? тогда и требовать о месте проживания нечего. В общем, такие требования - на грани фола (законности). А если это иностранец, где ни формы 3 нет, ни листка убытия, ни места проживания в соевстком понимании?? . Овир может даже напридумать (как покащззывают некоторые факты), что у него есть некое постановление кабмина, который предписывает, что требовать именно от россиян, а что онт иных иностранцев, где нет регистарации в нашем советсок-постсоветском виде. И даже если бы это не было враньем - такие художества (в подазконных актах) противоречили бы закону об иммиграции и закону о свободе передвижения.. Нужно прерваться. потом допишу обязательно.

Продолжим.

Я сейчас посмотрел свою старую переписку с 1 россиянкой, получавшей ВнЖ. От нее тоже требовали форум 3 - и почему-то (то ли правда, то ли она так поняла) - с места жительства в РФ!

Мой же личный опыт получения ВнЖ (3 раза получал) - форму 3 потребовали толкьо с м.ж. в Украине, а с м.ж. в РФ ничего никогда не требовали. Форму 3 с м.ж. в Украине без проблем должна заполнить паспортист домоуправления, жека, общества совладельцев и т.д. (у меня как раз в доме была реорганизация, никто ничего не умеет и не знает, роль паспортистки исполняла мастер над сантезниками - и я здорово понервничал, бегая высунув язык и ища хотя бы бланк формы 3 хоть где-нибудь, дабы мы ее заполнили в меру собственной испорченности, пока у нас наконец не появилась паспортистка)

А вот в российском жэке, по отзыву на форму 3 вообще реакция нулевая: нет у нас такой. О составе семьи, метраж - да, составим, но так не называется (за что купил - за то продаю).

В общем - я бы порекомендовал личном в овире прежде, чем что-то делать, узнать точно: из У. нужна эта форма 3 или из России? (и главное - если вдруг требуют из России - возникает вопрос - НА КОЙ ИМ такая справка из России? для поддержания брасткой связи и солидарности между российскими и украинскими жэками-кровопийцами?)

2) зачем она понадобилась укр. овиру, если понадобилась - у меня нет ответа. Недоумеваю. Но в принципе, Порядок провадження дает основание такое требовать - документ о месте жителсьтве в стране предыдущенго проживания. Какой - не уточняется. А также, если у россиянина не было вообще там места жительства - это требование теряет смысл.

3) в украинских жэках - да, есть (если я только не ошибся в номере этой формы, но форму точно из укр. жэка требовали - кто проживаете и что за квартира).

4) из России могут потребовать листок убытия (с записью выбытия на данный укр. адрес), ЗП с отметкой ФМС о выбытии на ПМЖ в РФ - законных оснований для этого НЕТ! Могут - не всегда законно требовать справку о несудимости в РФ. Закон об иммиграции освобождает черным по белому россиянку, получающую ВнЖ по 2 годам брака, от такой справки. Но могут - нельзя исключать - незаконно требовать.
Специально заранее готовить такую справку не стоит, лучше сначала узнать в овире точный список для себя. Но справку такую можно получить либо прямо в РФ по месту регистрации - быстрее, либо направить запрос в РФ через укр. орган по месту будущего жительства в Украине (дальше), либо через росс. консульство (тоже дольше).

5) больше особо из РФ требовать нечего, но повторяю, самео разумное - узнать лично список для себя

Недавно россиянин пытался преодолеть требование овира подавать на ВнЖ только при наличии загранпаспорта. Как я и предполагал, главная причина (или единственная) требовать ЗП - это необходимость поставить отметку в паспорт "Разрешено постоянное проживание в Украине" (нужна для переесчения гранциы, как и ВнЖ). В итоге россиянин доиблся , чтобы у него приняли на ВнЖ без наличия ЗП, только с внутренним, без проставления туда этой омтетки (с ней внутреннрий формально недействителен). Овир потребовал смешную расписку - примерно "не буду предъявлять претензии, если будут проблемы при пересечении границы без ЗП". Но тут же заинтересованные лица раскопали письменный ответ Гос. погранслужбы Украины: для пересечения границы россиянами с ВнЖ по внутренним паспортам, данная отметка не требуется. И хотя Госпогранслужба не указала, на каком основании она не выполняет требования Правил въезда выезда (где требуется омтетка) - очевидно, основнаием может быть росс-укр соглашение о поездках, определившее возможность пересекать по российским внутренним. У соглашения - приоритет перед укр. законами, лищать возможности использовать внутренний было бы незаконно. (но и конечно, наверянка понадобилось взаимодействие с росс. стороной, т.к. сами укр. органы не должны руководствоваться росс. положением о внутреннем паспорте, согласно которому росс. внутренний с неположенными отметкаи недействителен)

см. сюжет и письменный ответ Гос. погранслужбы по ссылке (две страницы на данный момент)

http://russia-ukraine.tk/forum/51-1229-1

Если у Вас уже есть ЗП - конечно, так спорить нет необходимости. И да, все чаще сообщают, что овиры не удовлетворяются внутренним и требуют ЗП для подачи на ВнЖ. То ли только из-за отметки, то ли из-за других НЕЗАКОННЫХ причин.

Помимо этой отметки, которая указана в Правилах въезда выезда и в Порядке выдачи ВнЖ - других оснований требовать внутренний - нет. Везде в законодателсьвте указано - паспортный документ иностарнца. А россиянин может въехать по внутреннему паспорту. Он - ТОЖЕ ПАСПОРТ!

Но если у Вас ЗП есть не стоит создавать из этого проблему.

потребует ли овир выехать-въехать по ЗП, если сейчас въехали по внутреннему - я не знаю. Опять же, оснований такое требовать нет законных. Вот паспорт. Он действителен. Въехала не по нему? и что с того.

это только чиновничьи инстинкты зхаставляют предъявлять претензии к тому, что въехали по одному, а потом показывают другой. Напр., укр. погранчиники системамтически предъявляют претензии, если въехать в Украину по внутреннему, а выезжать по ЗП (напр., обхяснение может быть таким: в базе данных - реквизиты иного паосрта. Это разве основание для претензий? Россиянин мог въехать по одному, срок действия его заокнчился, и в конслуьстве получил новый. И что теперь? или потерять паспорт и выезжать по свидетельству на возвращения - тоже нет совпадения между документом, по которому въезжал и по которому выезажешь).

Чтобы овир предъявлял претензии к тому, что въехали по одному, предъявляют на ВнЖ другой - я не слышал. Но исключать такие претензии я не могу, но если они и будут - это не более чем обычный произвол. законных оснований для таких претензий нет.

Да, опыт россиян говорит, что КАК ПРАВИЛО, для подачи на ВнЖ овир требует пробыть 90, своевременно (не позднее чем за 3 раб. дня до окончания 90) продлить пребывание, только потом подавать на ВнЖ. Не знаю, будет ли для Вас такое требование, но возможно будет. Отсюда вывод - не торопитесь выезжать-въезжать только для того, чтобы въехать с ЗП (если только 90 пребывания не перекроют 2 года брака). Т.к. можете потерять 90 дней (на ожидание - по незаконному трбованию - 90 после въезда дабы заблаговременно продлить и подать на ВнЖ). Сначала получите все ответы лично у своего сотрудника овира, который принимает документы на ВнЖ. Он вполне возможно удовлетворится ЗП, даже если въезжали по внутреннему.

Другие - требуют. я считаю, что оснований законных - НЕТ.

см. подробно дискуссию, и как овир пытался доказать, что законные основания есть, но потом отмалчивался
http://grezin.ucoz.com/forum/9-102-2

страницы 2 3 4 - размазано среди других вопросов

Хочу к этой дискуссии добавить, что недавно я встретил очень официальный и солидный сайт, который объяснял правила подачи на ВнЖ и тоже примерно так говорил (не ссылаясь, почему так сичтает, на каком основании): Закон Украины о свободном передвижении требует талон зняття з реєстрації с предыдущего места жительства. А те, кто в Украине не жил, на ЭТОМ основании предосатвляет паспорт с отметкой своего уполномоченного органа о выбытии на пмж в Украину и документ, аналогичный украинскому талону зняття за реєстрації.

Это произвол и беззаконие. Приравнивать украинский документ - талон зняття - к иностранным документам - даже если бы так гласил некий подзаконный акт - это беззаконие. Это противоречит Закону Украины о свободе передвижения (который указаол украинский документ - талон зняяття, и ЗАПРЕТИЛ для регистрации по м.ж. в Украине требовать что-либо не из краткого списка, который этот же закон содержит), а также противоречит закону об иммиграции, где ничего такого нет (а порядок провадження, хоть и говорит о документе о метсе жительства в прежней стране - но не усточняет, какой именно документ, и говорит, что иные документы могут требовать только если это ен противоречит закону об имимгарции).

Но если Ваш овир будет требовать листок убытия - преодолет это будет трудно, и если для Вас нормальгно сняться с регситарции в РФ - проще это сделать (опять же, ТОЛЬКО после личной встречи с овировцем и получения всех разъяснений, как именно и что делать. Например, могут потребовать, чтобы в листке убыьия непременно стоял укр. адрес, или чтобы была омтетка ФМс о выбытии на пмж в Украину и прочие незаконные требования).

Вот перечень документов для ППП, сама лично переписала в ВГІРФО г. Київ:
1. Заява – Анкета від іноземця.
2. Ксерокопія паспорта іноземця з перекладом на українську мову
засвідчена нотаріально.
3.Ксерокопія документа, яка підтверджує родинні стосунки з громадянином України, засвідчена нотаріально.
4. Ксерокопія паспорта громадянина України.
5. Довідка Ф-3 з ЖЕК за місцем проживання в м. Києві.
6. Заява від усіх повнолітніх осіб, зареєстрованих в квартирі, про те що вони не заперечують проти отримання посвідки на постійне проживання іноземцем та його постійної реєстрації на свою житлову площу засвідчена нотаріально або в ЖЕК.
7. Документ про право власності на житло.
8. Довідка Ф-3 (з попереднього місця проживання).
9. 8 фото 3,5х4,5см на матовому папері.
10. 2 картони папки.
11. Квитанція про сплату ЗА ПОСЛУГИ ВГІРФО – 149,77
12. Довідка про несудимість з попереднього місця проживання.
13. Довідка про доходи.
14. Мед. справки (СНІД, туберкулез, нарколог.)

====
Но ведь это овиром был вывешен ПРИМЕРНЫЙ перечень, не для каждого.

Ф3 - откуда возьмет Ф3 араб или американец? у них нет жеков с формой 3.
выглядит нелепо это требовнаие, в общем.

если срок пребывания не требует продления, а основание для ВнЖ уже наступило - я подозреваю, что овир поступит в совей манере: дождитесь 90, заблаговременно продлив пребывание, и подавайте. требование - безосновательное.

Да, конечно, надо все вопросы задать в своем овире лично, и ответы в зависимости от овиров и в зависимости от иностранца - всегда отличаются. хоть в чем-то - но отличаются.

меня, если честно смутила 8. Довідка Ф-3 (з попереднього місця проживання).
Поэтому и спросила о Ф3 из России,как из предыдущего места проживания.
Теперь все более чем понятно!
На следующей неделе поедем в ОВИР выяснять все вопросы.(г. Киев)

Если это актуально, могу,по получении информации, выписать её сюда.
Список документов и порядок действия.

А по поводу временной неработоспособности сайта - видимо на Юкозе были проблемы, потому что мой сайт(тоже на юкозе) вчера тоже временно не работал.

Конечно, пишите о своих действиях -= это всегда востребовано читателями.

Что касается съемок в помещении (уже даже и не подразделения МВД, т.к. овиры теперь стали отдельной Гос. миграц. службой) - тут дело другое, т.к. это их помещение. Они 100 % рассвирепеют и будут против, и если даже не приведут убедительных законных оснований, то смогут найти управу на возмутителя спокойствия. скрытая камера - на то и скрытая... о ней сотрудник не знает. В принципе, потом этот материал как-то можно будет использовать (напр., компетентные органы или подразделения, занимающиеся персоналом, могут эту запись принять и отработать, хотя бы прокомментировать.) Но в суде - например, или в рамках обжалования действий по установленной процедуре - я не думаю, что запись скрытой камеры сильно повлияет, т.к. чтобы ее приобщить к делу, надо иметь доказательства, что запись велась законно.

я еще посмотрю - приведу нужные ссылки.

http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2747-15
Стаття 3. Визначення понять

1. У цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такому
значенні:

7) суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган
місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший
суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на
основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих
повноважень;

=====
Конституция Украины: должностные лица должны действовать только на основаниях, в рамках полномочий и способом, предусмотренными Конституцией и законами Украины

http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin....-%E2%F0
Стаття 19. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах,
відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не
передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування,
їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах
повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами
України. { Офіційне тлумачення положення частини другої статті 19
див. в Рішенні Конституційного Суду України N 7-рп/2009
( v007p710-09 ) від 16.04.2009 }
======
Также Конституция гарантирует гражданину право собирать информацию по своему выбору, но осуществление этого право может быть ограничено законом.

Стаття 34. Кожному гарантується право на свободу думки і
слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і
поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій
вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах
національної безпеки, територіальної цілісності або громадського
порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони
здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей,
для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно,
або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

======
гражданский кодекс

http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=6&nreg=435-15
Стаття 302. Право на інформацію

1. Фізична особа має право вільно збирати, зберігати,
використовувати і поширювати інформацію.

Збирання, зберігання, використання і поширення інформації про
особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються, крім
випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної
безпеки, економічного добробуту та прав людини.

2. Фізична особа, яка поширює інформацію, зобов'язана
переконатися в її достовірності.

Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних
джерел (інформація органів державної влади, органів місцевого
самоврядування, звіти, стенограми тощо), не зобов'язана перевіряти
її достовірність та не несе відповідальності в разі її
спростування.

Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних
джерел, зобов'язана робити посилання на таке джерело.
{ Стаття 302 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3261-IV
( 3261-15 ) від 22.12.2005 }

======

http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=1&nreg=2657-12
Закон об информации

Стаття 1. Визначення інформації

Під інформацією цей Закон розуміє документовані або публічно
оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у
суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.

Стаття 7. Суб'єкти інформаційних відносин

Суб'єктами інформаційних відносин є:
громадяни України;
юридичні особи;
держава.
Суб'єктами інформаційних відносин відповідно до цього Закону
можуть бути також інші держави, їх громадяни та юридичні особи,
міжнародні організації та особи без громадянства.

Стаття 8. Об'єкти інформаційних відносин

Об'єктами інформаційних відносин є документована або публічно
оголошувана інформація про події та явища в галузі політики,
економіки, культури, охорони здоров'я, а також у соціальній,
екологічній, міжнародній та інших сферах. ( Стаття 8 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 1642-III ( 1642-14 ) від
06.04.2000 )

Стаття 9. Право на інформацію

Всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають
право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання,
використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм
для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів,
здійснення завдань і функцій.
Реалізація права на інформацію громадянами, юридичними
особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні,
економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи
і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних
осіб.
Кожному громадянину забезпечується вільний доступ до
інформації, яка стосується його особисто, крім випадків,
передбачених законами України.

Стаття 10. Гарантії права на інформацію

Право на інформацію забезпечується:
обов'язком органів державної влади, а також органів місцевого
самоврядування інформувати про свою діяльність та прийняті
рішення;
...
вільним доступом суб'єктів інформаційних відносин до
статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів;
обмеження цього доступу зумовлюються лише специфікою цінностей та
особливими умовами їх схоронності, що визначаються законодавством;
...
Стаття 26. Джерела інформації

Джерелами інформації є передбачені або встановлені Законом
носії інформації: документи та інші носії інформації, які являють
собою матеріальні об'єкти, що зберігають інформацію, а також
повідомлення засобів масової інформації, публічні виступи.

Стаття 28. Режим доступу до інформації

Режим доступу до інформації - це передбачений правовими
нормами порядок одержання, використання, поширення і зберігання
інформації.
За режимом доступу інформація поділяється на відкриту
інформацію та інформацію з обмеженим доступом.
Держава здійснює контроль за режимом доступу до інформації.
Завдання контролю за режимом доступу до інформації полягає у
забезпеченні додержання вимог законодавства про інформацію всіма
державними органами, підприємствами, установами та організаціями,
недопущенні необгрунтованого віднесення відомостей до категорії
інформації з обмеженим доступом.
Державний контроль за додержанням встановленого режиму
здійснюється спеціальними органами, які визначають Верховна Рада
України і Президент України.
{ Частина п'ята статті 28 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2592-VI ( 2592-17 ) від 07.10.2010 }
У порядку контролю Верховна Рада України може вимагати від
урядових установ, міністерств, відомств звіти, які містять
відомості про їх діяльність по забезпеченню інформацією
заінтересованих осіб (кількість випадків відмови у наданні
доступу до інформації із зазначенням мотивів таких відмов;
кількість та обгрунтування застосування режиму обмеженого доступу
до окремих видів інформації; кількість скарг на неправомірні дії
посадових осіб, які відмовили у доступі до інформації, та вжиті
щодо них заходи тощо).

Стаття 29. Доступ до відкритої інформації

Доступ до відкритої інформації забезпечується шляхом:
систематичної публікації її в офіційних друкованих виданнях
(бюлетенях, збірниках);
поширення її засобами масової комунікації;
безпосереднього її надання заінтересованим громадянам,
державним органам та юридичним особам.
Порядок і умови надання громадянам, державним органам,
юридичним особам і представникам громадськості відомостей за
запитами встановлюються цим Законом або договорами (угодами), якщо
надання інформації здійснюється на договірній основі.
Обмеження права на одержання відкритої інформації
забороняється законом.
Переважним правом на одержання інформації користуються
громадяни, яким ця інформація необхідна для виконання своїх
професійних обов'язків.

Стаття 30. Інформація з обмеженим доступом

Інформація з обмеженим доступом за своїм правовим режимом
поділяється на конфіденційну і таємну.
Конфіденційна інформація - це відомості, які знаходяться у
володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи
юридичних осіб і поширюються за їх бажанням відповідно до
передбачених ними умов.
Стосовно інформації, що є власністю держави і знаходиться в
користуванні органів державної влади чи органів місцевого
самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм
власності, з метою її збереження може бути відповідно до закону
встановлено обмежений доступ - надано статус конфіденційної.
Порядок обліку, зберігання і використання документів та інших
носіїв інформації, що містять зазначену інформацію, визначається
Кабінетом Міністрів України. ( Статтю 30 доповнено частиною
третьою згідно із Законом N 1703-IV ( 1703-15 ) від 11.05.2004 )
До конфіденційної інформації, що є власністю держави і
знаходиться в користуванні органів державної влади чи органів
місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх
форм власності, не можуть бути віднесені відомості:
про стан довкілля, якість харчових продуктів і предметів
побуту;
про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші
надзвичайні події, які сталися або можуть статися і загрожують
безпеці громадян;
про стан здоров'я населення, його життєвий рівень, включаючи
харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соціальне
забезпечення, а також про соціально-демографічні показники, стан
правопорядку, освіти і культури населення;
стосовно стану справ із правами і свободами людини і
громадянина, а також фактів їх порушень;
про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого
самоврядування, їх посадових та службових осіб;
інша інформація, доступ до якої відповідно до законів України
та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана
Верховною Радою України, не може бути обмеженим.
( Статтю 30 доповнено частиною четвертою згідно із Законом
N 1703-IV ( 1703-15 ) від 11.05.2004 )
Громадяни, юридичні особи, які володіють інформацією
професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та
іншого характеру, одержаною на власні кошти, або такою, яка є
предметом їх професійного, ділового, виробничого, банківського,
комерційного та іншого інтересу і не порушує передбаченої законом
таємниці, самостійно визначають режим доступу до неї, включаючи
належність її до категорії конфіденційної, та встановлюють для
неї систему (способи) захисту.
Виняток становить інформація комерційного та банківського
характеру, а також інформація, правовий режим якої встановлено
Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України (з
питань статистики, екології, банківських операцій, податків тощо),
та інформація, приховування якої являє загрозу життю і здоров'ю
людей.
До таємної інформації належить інформація, що містить
відомості, які становлять державну та іншу передбачену законом
таємницю, розголошення якої завдає шкоди особі, суспільству і
державі.
Віднесення інформації до категорії таємних відомостей, які
становлять державну таємницю, і доступ до неї громадян
здійснюється відповідно до закону про цю інформацію.
Порядок обігу таємної інформації та її захисту визначається
відповідними державними органами за умови додержання вимог,
встановлених цим Законом.
Порядок і терміни обнародування таємної інформації
визначаються відповідним законом.
Інформація з обмеженим доступом може бути поширена без згоди
її власника, якщо ця інформація є суспільно значимою, тобто якщо
вона є предметом громадського інтересу і якщо право громадськості
знати цю інформацію переважає право її власника на її захист.
( Статтю 30 доповнено частиною згідно із Законом N 676-IV
( 676-15 ) від 03.04.2003 )

Стаття 31. Доступ громадян до інформації про них

Громадяни мають право:
знати у період збирання інформації, які відомості про них і з
якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони
використовуються;
доступу до інформації про них, заперечувати її правильність,
повноту, доречність тощо.
Державні органи та організації, органи місцевого
самоврядування, інформаційні системи яких вміщують інформацію про
громадян, зобов'язані надавати її безперешкодно і безкоштовно на
вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених
законом, а також вживати заходів щодо запобігання
несанкціонованому доступу до неї. У разі порушень цих вимог Закон
гарантує захист громадян від завданої їм шкоди використанням такої
інформації.
Забороняється доступ сторонніх осіб до відомостей про іншу
особу, зібраних відповідно до чинного законодавства державними
органами, організаціями і посадовими особами.
Зберігання інформації про громадян не повинно тривати довше,
ніж це необхідно для законно встановленої мети.
Всі організації, які збирають інформацію про громадян,
повинні до початку роботи з нею здійснити у встановленому
Кабінетом Міністрів України порядку державну реєстрацію
відповідних баз даних.
Необхідна кількість даних про громадян, яку можна одержати
законним шляхом, має бути максимально обмеженою і може
використовуватися лише для законно встановленої мети.
Відмова в доступі до такої інформації, або приховування її,
або незаконні збирання, використання, зберігання чи поширення
можуть бути оскаржені до суду.
( Офіційне тлумачення до статті 31 див. в Рішенні Конституційного
Суду України N 5-зп ( v005p710-97 ) від 30.10.97)

Стаття 45. Охорона права на інформацію

Право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує
всім учасникам інформаційних відносин рівні права і можливості
доступу до інформації.
Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел
одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.
Суб'єкт права на інформацію може вимагати усунення будь-яких
порушень його права.
Забороняється вилучення друкованих видань,
експонатів, інформаційних банків, документів із архівних,
бібліотечних, музейних фондів та знищення їх з ідеологічних чи
політичних міркувань.

Стаття 47. Відповідальність за порушення законодавства
про інформацію

Порушення законодавства України про інформацію тягне за собою
дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну
відповідальність згідно з законодавством України.
Відповідальність за порушення законодавства про інформацію
несуть особи, винні у вчиненні таких порушень, як:
необгрунтована відмова від надання відповідної інформації;
надання інформації, що не відповідає дійсності;
несвоєчасне надання інформації;
навмисне приховування інформації;
примушення до поширення або перешкоджання поширенню певної
інформації, а також цензура; ( Абзац шостий статті 47 в редакції
Закону N 676-IV ( 676-15 ) від 03.04.2003 )
поширення відомостей, що не відповідають дійсності, ганьблять
честь і гідність особи;
безпідставна відмова від поширення певної інформації;
( Статтю 47 доповнено абзацом восьмим згідно із Законом N 676-IV
( 676-15 ) від 03.04.2003 )
використання і поширення інформації стосовно особистого життя
громадянина без його згоди особою, яка є власником відповідної
інформації внаслідок виконання своїх службових обов'язків;
розголошення державної або іншої таємниці, що охороняється
законом, особою, яка повинна охороняти цю таємницю;
порушення порядку зберігання інформації;
навмисне знищення інформації;
необгрунтоване віднесення окремих видів інформації до
категорії відомостей з обмеженим доступом;
порушення порядку обліку, зберігання і використання
документів та інших носіїв інформації, які містять конфіденційну
інформацію, що є власністю держави. ( Частину другу статті 47
доповнено абзацом згідно із Законом N 1703-IV ( 1703-15 ) від
11.05.2004 )
( Офіційне тлумачення до статті 47 див. в Рішенні Конституційного
Суду України N 5-зп ( v005p710-97 ) від 30.10.97)

=====
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=10&nreg=2341-14
Стаття 359. Незаконні придбання, збут або використання
спеціальних технічних засобів отримання
інформації

1. Незаконне придбання або збут спеціальних технічних засобів
негласного отримання інформації, а також незаконне їх
використання -

караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до
чотирьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою
групою осіб, -

караються позбавленням волі на строк від чотирьох до семи
років.

3. Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті,
вчинені організованою групою або якщо вони заподіяли істотну шкоду
охоронюваним законом правам, свободам чи інтересам окремих
громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих
юридичних осіб, -

караються позбавленням волі на строк від семи до десяти
років.